Навряд чи знайдеться інвалід після ампутації, який би вже до операції регулярно і часто протягом багатьох років не проходил медикаментозну терапію. Для пацієнтів із захворюваннями судин це сердечні і судинні засоби. Пацієнт повинен отримувати ліки і після операції, у разі потреби парентеральний, а не перорально. Ні в якому разі ми не повинні ризикувати, не посилювати набряк рани набряками кардіального або ниркового походження. На особливу увагу заслуговує хворий на діабет. Після видалення гангренозних тканин і іммобілізації (якої слід по можливості уникати) знижуються енерговитрати і дуже швидко, як правило, зменшується потреба в інсуліні. Навряд чи знайдеться хворий на діабет, в якого після операції не з'явилися б симптоми вираженої гіпоглікемії, що обмежують його фізичну активність, а також що зменшують задоволення від неї. Тому обов'язково необхідні щоденний контроль рівня цукру в крові, дієта і інсулін.

Профілактика тромбозу антикоагулянтами також вимагається пацієнтам після ампутації. Якщо пацієнт до операції приймає протизгортаючі засоби, немає сенсу переривати таку терапію після оперативного втручання. Ми задовольняємося тим, що допускаємо підйом протромбинового індексу до рівня 30—40 %. Ампутація з приводу оклюзії артерій не є для нас, проте, підставою, аби починати тривалу терапію антикоагулянтами. Правда, її можна призначити з терапевтичних міркувань або на вимогу судинного хірурга. Для прискорення загоєння рани не можна допустити повторної кровотечі із-за передозування антикоагулянтів.

У післяопераційному періоді в даний час практикують ін'єкції «малих доз гепарину» для профілактики тромбозу і емболії. Для зручності пацієнта і персоналу ми вважаємо за краще, не дивлячись на високу вартість, однократну підшкірну ін'єкцію гепарину.