Навіть після великих ампутацій, пов'язаних з пересіченням багаточисельних нервів, вживання знеболюючих засобів не повинне перевищувати звичайні післяопераційні дози. Виняток становлять пацієнти з тривалими болями в анамнезі і відповідним цьому звиканням до медикаментів. Для відвикання післяопераційний період не личить. Якщо пацієнт вимагає знеболюючі засоби частіше звичайного, то спочатку необхідно перевірити, чи не принесе йому полегшення ослабіння пов'язки або її зміна, тим більше якщо при цьому будуть виявлені порушення в загоєнні рани. Лише після цих уточнень виправдано додаткове призначення знеболюючих засобів. У пацієнтів літнього віку не слід упускати із виду пригноблюючу дію цих медикаментів на дихання і травлення.

Багато пацієнтів потребують седативных і психофармакологічних засобів, але всі ці медикаменти ні за яких обставин не повинні маскувати порушене загоєння рани.

Пацієнти з судинними захворюваннями звиклися отримувати свою щоденну дозу нікотину. У фазі загоєння рани і без того утруднений кровотік не повинен піддаватися подальшій дії нікотину. Досвід свідчить, що навіть ампутація обох кінцівок не в змозі відучити курця від шкідливої звички. Тому ми буваємо рады, якщо нам удається в післяопераційному періоді переконати пацієнта зменшити або тимчасово зовсім припинити вжиток нікотину.