Враховуючи, що ми неодноразово спостерігали лігатурні свищі навіть після вживання ниток, що розсмоктуються, і підшкірна жирова клітковина погано витримує странгуляцію, в нашій практиці ми давно відмовилися від будь-яких підшкірних швів.

Утворення післяопераційних гематом і сірому ми прагнемо запобігти за допомогою ретельної зупинки кровотечам, накладенням окремих глибоких черезшкірних швів, надійного дренування і використання пов'язок, що давлять.

Ми робимо, як правило, окремі вузлові шви. На відстані 1—2 см один від одного прокладаємо між ними шви із зворотним вколом, а у разі потреби — поверхневі адаптаційні шви (мал. 4.6, а—в; 4.7, а—в). В кожному випадку особливо пильно стежимо за тим, аби шви не затягувати дуже туго. Альтернативою цьому є з'єднання країв шкірної рани стерильними смужками, що клеяться. При поганому кровотоку в області стоп або при інфікованій куксі ми вважаємо за краще залишати рану відкритою. При цьому може утворитися сильно втягнутий, спаяний з належними тканинами рубець, який, можливо, доведеться виправляти afroid (у холодному періоді). Частіше ж нам залишається лише дивуватися з того, який прекрасний і придатний до протезування рубець в змозі створити сама природа без втручання з нашого боку (мал. 4.8).

Суцільний внутрішньошкірний шов є хорошим рішенням при бездоганному кровотоку і помірній небезпеці інфекції.

Як шовний матеріал ми беремо синтетичні нитки завтовшки 4—0 для пальців стопи і її переднього відділу, від 3—0 до 1—0 при ампутації на рівні гомілки і вище. Бажані атравматичні голки, але це зовсім не обов'язково, якщо голки дуже гострі.