У 1972 р. китайські автори повідомили про проведення першої успішної реплантації повністю відокремленої гомілки у дівчинки. При цьому вони лише поміняли сторони. Реплантація відокремлених кінцівок сьогодні вже не є сенсацією. Найчастіше, проте, реплантируют верхні кінцівки. Там умови для такого складного втручання сприятливіші. Невдачі з реплантацією нижніх кінцівок пов'язані з тим, що лікарі, що займаються відновною хірургією, не хочуть миритися з укороченням нижньої кінцівки. Це абсолютно непотрібне прагнення до досконалості. Так, можлива реплантація п'яти в середню третину гомілки (див. мал. 1.2, а—е) або навіть в стегно. Якість кукси при цьому покращає більш ніж в 2 рази. Аналогічним чином при природженій потворності ми намагаємося використовувати якісну рудиментарну шкіру підошви на кінці кукси для забезпечення опори на неї.

Для повноти картини слід вказати на основну відмінність між реплантацією і трансплантацією кінцівки. Пересадити чужу кінцівку

технічно навряд чи важче, ніж «пришити» відокремлену власну кінцівку на будь-якому рівні. Трансплантат сприймається організмом як чужорідне тіло. Природа робить все, аби щонайшвидше його відторгнути. Про іннервацію м'язів трансплантата не може бути і мови. Спроби обійти або здолати механізм відторгнення умовно успішно робилися на вже пересаджених органах, таких як серце і нирки, і завжди з обмеженнями за часом. Трансплантація чужої ноги пацієнтові з ампутованою кінцівкою — заповітна мрія багатьох лікарів, якій, проте, не судиться збутися в осяжному майбутньому. Хіба що за справу візьмуться ті двоє святих, які змальовані на першій сторінці.